• Добровільна сертифікація сільськогосподарської продукції – успішний досвід Німеччини – можливий також в Україні?

    Ця тема була предметом дискусії 31.07.2019 для близько 35 представників органів управління аграрного сектору, аграрного бізнесу та науки України. Круглий стіл було організовано АПД у співпраці з Всеукраїнським Аграрним Форумом (ВАФ).

    Володимир Лапа, голова Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, підкреслив у своїй привітальній промові важливість державних стандартів безпеки для сільськогосподарської продукції та вказав на значні успіхи в розбудові системи державного контролю за безпекою харчової продукції, які вже досягла Україна за останні роки. Щодо розвитку систем добровільної сертифікації він зазначив, що зобов’язання виробників, переробників та продавців, що розроблені відповідно вимогам споживачів, мають бути організовані та отримувати фінансову підтримку аграрного бізнесу.

    Пані Марія Дідух, директор Всеукраїнського Аграрного Форуму (ВАФ), розповіла про можливості добровільної сертифікації з точки зору галузевих асоціацій. Наразі вони розглядають можливості розвитку систем добровільної сертифікації сільськогосподарської продукції і в Україні. Пані Дідух одночасно звернула увагу присутніх на виклики, які виникають через небажання виробника фінансувати розвиток таких систем.

    Пані Лариса Старікова, представник Аналітичного центру громадської спілки «Аграрний Союз України», доповіла про особливості, переваги та недоліки систем добровільної сертифікації сільськогосподарської та харчової продукції та висловилась за поступове запровадження такої системи в Україні, зважаючи на певні наявні слабкі місця системи державного контролю.

    Пані д-р. Ботманн, яка представляла Державне управління захисту прав споживачів та безпеки харчових продуктів Нижньої Саксонії (LAVES), також підкреслила, що стандарти, які регулюються державою- це мінімальні вимоги, яких повинні дотримуватися всі учасники ринку, особливо у міжнародній торгівлі. Системи добровільної, додаткової сертифікації можуть гнучкіше пристосовуватися до вимог споживача та ринку, які постійно змінюються і розвиваються.

    Пані Сабріна Меліс, з компанії QS — Qualität und Sicherheit GmbH, представила німецький досвід розробки та створення системи добровільної сертифікації продукції сільського господарства та харчування. Після заснування компанії QS у 2001 році було встановлено суворі вимоги до рівня якості на усіх рівнях виробничого ланцюжка, які вимагали постійної перевірки, та створено прозору, багаторівневу систему забезпечення якості, яка на сьогоднішній день охоплює майже 140.000 партнерів. Пані Меліс говорила і про можливості для України: «Створення власної системи сертифікації в Україні можливе лише поступовими кроками та вимагає тривалої активної участі усіх сторін. Важливо, щоб усі ключові гравці виробничого ланцюжка спільно працювали заради однієї мети, і щоб за рахунок надійної сертифікації було досягнуто визнання як у галузі, так і в середині суспільства», — підсумувала пані Меліс.

    Протягом активної дискусії покрокове запровадження елементів добровільної сертифікації продукції сільського господарства в Україні отримало переважно позитивну оцінку.

    Сергій Іваченко, виконуючий обов’язки директора Української зернової асоціації наголосив, що велику роль для розвитку системи добровільної сертифікації має відігравати підтримка влади.

    Пані Тамара Підберезняк, президент Фумігаційної асоціації і голова робочої групи з розвитку саморегулювання Аналітичного центру ГС АСУ вказала на вже існуючі прецеденти розвитку добровільної сертифікації в Україні. Цей досвід варто використовувати як фундамент для подальшої розбудови.

    Захід модерував Павло Коваль, генеральний директор ВГО «Українська аграрна конфедерація», який звернув увагу на потенційну можливість розробки системи забезпечення безпеки і якості харчової продукції якості за участю український виробників та продавців. «Багаторічний досвід забезпечення якості та визнання, які німецькі організації можуть надати Україні, будуть позитивно впливати на розвиток незалежної сертифікації якості харчової продукції в Україні», — сказав пан Коваль.

     

    Джерело: АПД. Дата: 01.08.2019

  • Принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції

    2 серпня набуває чинності закон «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції».

    Закон впроваджує шість ключових нововведень, важливих для роботи бізнесу.

    Як повідомляє прес-служба Європейської Бізнес Асоціації, вводиться контроль і реєстрація операторів органічного виробництва та акредитація сертифікаційних органів. Таким чином,  компанії, які мають намір працювати на українському ринку (виробники чи переробники), повинні сертифікуватися за українськими стандартами. Водночас, компанії, які є імпортерами і вже сертифіковані закордоном, мають залучити до реєстрації в українському реєстрі іноземні органи сертифікації.

    «Реєстр операторів формуватиметься Мінагрополітики на підставі інформації від органів сертифікації про операторів, з якими вони уклали договір на проведення сертифікації органічного виробництва. Реєстр органів сертифікації міститиме інформацію про органи сертифікації, уповноважені Мінагрополітики на здійснення сертифікації органічного виробництва відповідно до законодавства України.

    Реєстр органічного насіння і садивного матеріалу міститиме інформацію про перелік органічного насіння і садивного матеріалу, придатного для використання відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, отриману від операторів органічного ринку», – зазначає ЄБА.

    Сертифікуватись буде не сам органічний продукт, а процес цього виробництва або обігу.

    «Водночас, на базі даного закону Мінагрополітики мало бути розроблено 12 нормативно-правових актів до 2 серпня (3 Постанови та 9 наказів). Передусім, мали з’явитися правила органічного виробництва та відповідні порядки для сертифікації, тощо. Однак, через бюрократичні перепони станом на 2 серпня вони не готові. Разом з тим, вже є непоодинокі випадки приписів від Антимонопольного комітету щодо органічної продукції, а саме, відсутності інформації в реєстрі і, відповідно, сертифікації органічного виробництва», – підкреслює Європейська Бізнес Асоціація.

    Слід зазначити, Україна стала важливим постачальником органічної продукції на ринки ЄС в останні кілька років. Головними країнами-імпортерами української органічної продукції є Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Італія, Австрія, Польща, Швейцарія, Бельгія, Чехія, Болгарія та Угорщина. Українські виробники також експортують продукцію в США, Канаду, Австралію і деякі країни Азії

    У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ) повідомили, що відклали запровадження обов’язкового маркування одиниць виміру харчових продуктів та ліків буквами латинського і грецького алфавітів до 2021 року.

    Нагадаємо, 10 липня Верховна Рада ухвалила закон №8450 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції».

    Документ вміщує нові правила маркування інформації про харчовий продукт на упаковці. Зокрема, виробники вже не зможуть писати склад продукту дрібним шрифтом (шрифт буде збільшено), а також будуть зобов’язані окремо виділяти у складі алергени.

    Раніше в Україні змінили маркування фармацевтичної продукції. А маркування ГМО-продуктів призвело до зменшення кількості їх противників.

  • Можливість організації співпраці між українськими та китайськими виробниками грибів.

    9 липня 2019 р представник Радника з торгово-економічних питань при Посольстві Китайської Народної республіки в Україні в супроводі виконавчого директора ГС «Укргрибпром» відвідав ряд виробництв по вирощуванню грибів в Київській області. Даний захід було організовано для визначення доцільності організації співпраці між українськими та китайськими виробниками і визначення взаємовигідних напрямів можливої ​​взаємодії.

  • ПОСТАНОВА КМУ №295 ВТРАТИЛА ЧИННІСТЬ

    14 травня 2019 року Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою задоволено позов підприємців, зокрема Голови Громадської ради при Державній регуляторній службі України Сергія Доротича, та визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

    Постанова шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у судовій справі № 826/8917/17 набрала законної сили 14 травня 2019 року.

    Отже, з 14 травня 2019 року:

    – затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю також втратили чинність та більше не можуть бути застосовані;

    – виконавчі органи міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад не можуть здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у будь-яких формах;

    – з урахуванням встановленого постановою суду факту відсутності у Кодексі законів про працю будь-яких особливостей здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, Держпраці можуть здійснювати заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю виключно керуючись вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виконуючи їх у повному обсязі.

    Планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) можуть здійснюватися Держпраці у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

    Обов’язковою умовою здійснення Держпраці заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю є розробка Держпраці  та подання на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому законодавством порядку критеріїв,  за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також розробка, погодження з ДРС, затвердження та оприлюднення на офіційному сайті Держпраці уніфікованої форми акта,  складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання  законодавства про працю.

    Проведення Держпраці позапланових заходів державного нагляду (контролю) можливо виключно з підстав, визначених частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому позаплановий захід за зверненням громадянина здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері дотримання законодавства про працю (Мінсоцполітики).